Крупенко Горпина Хомівна
Дивовижні барви вишиванок
Мистецтво бере початок з прадавніх часів, коли людина камінної доби спробувала «висловити » себе у малюнках на кістках тварин, камені, глині, стінах печер – осель. І чи не першословом у цьому злеті людського духу став орнамент. Він прикрашав житла, храми, предмети побуту, одяг і сторінки рукописів. Мабуть найкращі зразки народного орнаменту втілює в собі художня вишивка. Це високе мистецтво і сьогодні єднає кожного зі своїм рідним краєм і народом. Та все ж у всі часи були і є особливо обдаровані люди, які примножують народні традиції, оновлюють їх, додаючи щось своє, неповторне. Одним із таких талантів нашого села є майстриня – вишивальниця Горпина Хомівна Крупенко.
Народилася Горпина Хомівна 24 червня 1944 року в селі Масевичі. Темнооке дівча з малку припадало до життєдайного джерела народної творчості , жадібно вбираючи себе його безцінні скарби співанки, казки, легенди про свій рідний край. Та найбільше кохається Горпина Хомівна у барвистому світі народної вишивки, одвічному спадкові , що як колискові, передаються від матері до доньки, від бабусі до онуки. Тут Горпина Хомівна зустріла своє кохання, вийшла заміж за хорошого хлопця Дмитра. Разом з чоловіком виростили і виховали п’ятеро дітей: чотири доньки і одного синочка Сергія. Доля всіх дітей розкидала по нашій Україні. Старша дочка Віра живе із своєю сім’єю у Херсоні, Галя з своєю сім’єю живе у с. Кисоричах, син Сергій з сім’єю живе у м. Луцьку, дочка Надія з сім’єю живе в рідному с. Масевичах. А Горпина Хомівна живе з меншою донькою Любою, зятем та двома внучками Валентиною та Оксанкою. Горпина Хомівна працювала в місцевому колгоспі дояркою, звідти пішла на заслужений відпочинок. І лише тепер вона має більше часу на вишивання. Ця жінка трудівниця, яка знаходить собі роботу, яка дбає про майбутнє своїх онучок.А їх у Хомівни аж семеро.
Першу свою сорочку вона вишила на парашутній тканині. І пішло. Горпина Хомівна вишивала сорочки своїм донькам, синові, зятям та внучкам. Це треба лише побачити, якими барвами переливаються узори орнаменту на вишитих сорочках, рушниках, наволочках, серветках. У вишиванках Горпини Хомівни розкривається високий художній рівень орнаментського мистецтва поліської вишивки, її дивовижна сила декоративного втручання. Усі вишиті роботи майстрині зберігають народні традиції нашого села. Щорічно на свято села Масевичі в приміщенні сільського будинку культури оформляється виставка декоративно – ужиткового мистецтва. Цього року вона буде приурочена нашій майстрині Крупенко Горпині Хомівні. Вишиває майстриня сорочки на замовлення своїм односельцям, які вдячні їй за таку відповідальну роботу.
Одвічними символами в Україні є хліб і рушник. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Ще з язичницьких часів в Україні прижився звичай прикрашати стіни своєї оселі вишитими рушниками, на кінцях яких вишивали символи-обереги. Обереги, як і узори на рушниках, дуже різноманітні та обов'язково мають бути неперервними. Часто це вишиті чоловічки, що немовби взялися за руки й не пускають злі чари. Жодне родинне свято в українському селі не обходилось без рушника. Тчуть їх і вишиваюь досі. Рушник пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Це ознака великої любові й незрадливості. Ось такі рушники вишила Горпина Хомівна.
Вишиті сорочки — це давня традиція, повна глибокого змісту. Це символ краси і чистоти, майстерності і естетичного смаку, святковості. Здавна вишитій сорочці приписувалася чарівна сила. У народних обрядах, звичаях та повір'ях вишита сорочка слугує оберегом. Сорочка часто розглядається як двійник людини, що її носить. Сорочка найближча до тіла і її шили, вишивали, носили так, щоб не порушувати давніх звичаїв. Як почати дівчині вишивати милому сорочку, щоб він ніколи не розлучався з нею? Як вишити сорочку, щоб вона була захисницею здоров'я? Який знак-символ розмістити на рукаві, манжетах, комірі, щоб оберегти руку, благословити її силу до праці? — Це глибинна народна мудрість, затаєна у вишитому узорі.
Українська вишиванка - це свого роду сімейний оберіг для чоловіка та жінки. маючи вдома таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.
