Народилася 2 червня 1995 року в с. Масевичі Рокитнівського району, Рівненської області. Навчається у 8 класі Масевицької ЗОШ 1 - 3 ст. та Рокитнівський музичній школі по класу акордеон. Розумна, весела, енергійна, кмітлива, обдарована. Любить музику і співи. Цей дар передався від мами. Жодне свято у школі, селі та районі не проходить без участі Оксани.
Була переможцем конкурсу "Юна зірка".
Має багато друзів і дорожить дружбою, любить природу, особливо закохана в квіти - гвоздики, Багато читає, займається спортом, охоче навчається. Приймає і перемагає в районних предметних олімпіадах. Поважає старших себе. У майбутньому мріє стати вчителем музики.
Свій вільний час присвячує поезії. Написала вірші: "Вода і життя", "Ліс", "Пожежа", "Дві сороки".
Вода - життя
Вода - джерело життя,
Без неї немає буття.
Вода - це озера, моря,
Острови омиває вона.
По воді можна й пливти,
Через неї будують мости.
Вода - це молекули й частки
Вода - водоспади й струмки.
Вода заростає рослинами,
Вона ще наповнена рибами.
Потрібно її берегти,
І чимось їй допомогти.
Не висушуй ставки із болотами
Й не отримаєш, зайві ти клопоти.
Без води немає життя.
Теорема доведена ця.
Вірш "Пожежа"
Пожежа несе справжні біди,
Життя забрала не одне.
Тому їй краще запобігти,
Чим вести боротьбу з вогнем.
Щоб не торкнулося тебе страшне це лихо,
Потрібно правила протипожежні знати,
І пам'ятати треба їх постійно,
Знайомим й друзям їх розповідати.
Сірники слід дітям не чіпати,
Бо може статися страшне.
Їм краще чимось іншим гратись -
Один момент і спалахне.
Із газом теж не бавитись,
Бо це речовина страшна,
І треба добре прислухатись,
Чи його запаху нема.
Якщо ти виявив пожежу,
То вже від страху не тікай.
І у ту ж скрутну хвилину
Службу 01 вмить викликай.
І через мить одну чи дві
Приїде тут машина,
І вибіжать пожежники,
В яких у шлангах піна.
Пожежну всі вони вгамують
І тебе навчать:
"Цілодобово ми працюєм,
Пожежа - сповіщай".
Якщо пожежа через струм,
Водою гасить не смій.
Ти добре все це обміркуй,
Пісок неси мерщій.
КАЗКА ПРО РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ
Жив собі один учень, який, навчаючись у школі, не хотів вивчити досконало правила написання розділових знаків. Отож коли він став дорослим, то радів, що ніхто відтепер не поставить йому оцінку за сказане або написане. Це призвело до того, що спочатку чоловік загубив кому і почав боятися складних речень, а тому фрази шукав прості. За простими фразами прийшли нескладні, примітивні думки.
Згодом загубив знак оклику, почав говорити тихо, з однією інтонацією. Чоловік вже ніщо не бентежило, не радувало - до всього ставилися без емоцій.
Губив він кожного року по одному знаку. Ось згубив двокрапку - і не став пояснювати свої вчинки; згубив тире - і не відбувалось аналізу причини чи наслідку дії. Залишилися одні лапки, бо він висловлював уже не власні думки, а чужі. Чоловік розучився думати, переживати, захоплюватись - дійшов до крапки.
- А чи можна користуватися лише розділовими знаками? ( Мабуть, можна. Коли вийшла в світ книжка В. Гюго автор, бажаючись дізнатись, як вона продається, надіслав листівку, на якій було лише "?". Видавець відповів теж дуже стисло: "!".)
