Неділя, 22.10.2017, 17:16
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Травень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 152
Друзі сайту









Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бібліотека-філія с.Масевичі

Головна » 2015 » Травень » 19 » Зустріч читачів бібліотеки з ветераном Великої Вітчизняної війни Іваном Кириловичем Примаком «Дякуємо за Перемогу».
10:52
Зустріч читачів бібліотеки з ветераном Великої Вітчизняної війни Іваном Кириловичем Примаком «Дякуємо за Перемогу».

     «Дякуємо  за  Перемогу», за  такою назвою 8 травня  пройшла  зустріч   читачів  бібліотеки з ветераном Великої Вітчизняної війни   Іваном Кириловичем Примаком.

Вічний  вогонь  палає,

Дзвонить у долі століть.

Вічний вогонь палає:

Щастя  живих бережіть!

Вічний вогонь клекоче:

Люди, не треба  війни,

Щоб не  вмирали  дочки,

сестри, батьки і сини.

      Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

     9  травня  ми святкуватимемо  сімдесяту  річницю Великої  Перемоги над  німецько  - фашистськими  загарбниками. У  цей  день ми  схиляємо  голови перед  пам'яттю  загиблих  воїнів – визволителів  та  вклоняємося   живим  учасникам  тих  героїчних подій.  Про  такого  воїна  визволителя  Івана  Кириловича  Примака, я хочу розповісти. Він   гордість нашого села  Масевичі.

     Ми  кожного  року  проводили зустрічі з ветераном у школі, біля  обеліска Слави, де   написані  прізвища  25 жителів  нашого села, які  загинули  в  роки великої  вітчизняної війни.  Тепер наш  сивочолий ветеран  має  слабке  здоров'я.   Бібліотекар  разом  з учнями  сьомого класу  привітали  Івана Кириловича, який  зустрів  нас із  сльозами на  очах з днем  Перемоги, і побажали  йому  міцного здоров'я.  До  ветерана  було  багато  запитань   від  дітей  на які він  відповідав згадуючи    події війни.  Навіть  попросили  потримати  медалі у власних  руках.  Сучасне  покоління  мало  знає про війну   1941 – 1945 років.   Час  був такий, що довелося  зазнати  багато  випробовувань, нелегке  дитинство, буремні  воєнні роки, складність післявоєнного життя. 

     Однак  пережив, переміг  усі ці випробовування Іван Кирилович, і цього року йому накувала  зозуля дев’яносто літ.  Та з дитячих  років  пізнав  важку  селянську  працю.  Допомагав  батьку, який   у  той  час  працював  лісником.   Навесні 1940 року    сім'ю  Примаків  виселели в м. Архангельськ.  В Архангельську  працював  разом  з батьком на  лісопільнях  до початку війни.

     У 1941 році   Івану  Кириловмчу  видали   паспорт  і мобілізували в армію  у  спеціальний   105   саперний  батальйон, який  складався із  саперів переселенців  із  заходу.

     Батальйон   займався  фартифікаційними  роботами,  укріплював  морське  узбережжя .

     Адже в той час  нерідко  німецька авіація  бомбардувала  Архангельськ, очікувалися  напади із моря. Через  деякий  час, сім’я  Примаків  разом із іншими  переселенцями  отримала  дозвіл  на переселення в Полтавську область.  Незабаром молодого бійця  Івана  Кириловича  було направлено  на фронт на територію Польщі. У складі  Третього Білоруського фронту, який визволяв  Східну Прусію, потрапив Іван Кирилович на передову. Йшли жорстокі  бої у напрямку Кенісберга. У боях  під містечком  Гегенау  у березні  1945 року  був поранений і потрапив у госпіталь.  Та довго  відлежуватися не вдалося, ледь рана  зажила -  знову на фронт. Однак через місяць  отримав ще одне поранення у  руку.

     День перемоги  Примак Іван  зустрів у госпіталі у пруському місті Істербург. Разом з усіма  радів перемозі над ненависним ворогом, відчував і свою  причетність  до цієї  події,  сумував за друзями, які не  дожили до цього  щасливого дня.

      У госпіталі  він перебував  до осені 1945 року,  погано  заживала  рана.  З осені він  був направлений на учбовий  полігон   міста  Бобруйська  і прослужив  там ще  два роки. Після   демобілізації повернувся в рідне  село.  Тут проживала  його сім'я,  яка  теж повернулася в рідне село Масевичі. Приступив до праці  секретарем  сільської  ради,   потім  перейшов  працювати у рокитнівський лісгосп,   а 1955 року пішов  у місцевий колгосп  у будівельну бригаду  звідти пішов на заслужений відпочинок.    Ми, учні місцевої  школи, вчителі,  жителі  нашої  громади  шануємо і поважаємо  свого  сивочолого  ветерана. І в перед  день  сімдесятої  річниці  Перемоги бажаємо  довго  прожити в радості,  радіти своїм  дітям, онукам і правнукам. Ми гордимося тим, що  живемо  поруч з ветеранои.

     Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти   їх до ніг ветерана.   

 Марія Мартенюк.

  

Переглядів: 137 | Додав: WWWWW_W | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: