10 березня в  публічно – шкільній  бібліотеці с. Масевичі  відбулась  віртуальна мандрівка  присвячена 201 річниці від дня  народження Т.Г.Шевченка в Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка.

  Бібліотекар  запропонувала     користувачам  бібліотеки  віртуально  відвідати   літературно – меморіальний  будинок – музей Т.Шевченка в  м. Києві. Всі  присутні  читачі  познайомилися з біографією Т. Шевченка і  дізналися, коли  відвідав  Тарас  Київ і де саме  оселився. 

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка, один з трьох шевченківських музеїв Києва. Меморіальний музей відтворює атмосферу 1846-47 рр., коли Шевченко жив у Києві аж до арешту в справі Кирило-Мефодіївського товариства.   Сам будинок - раритет київської забудови першої половини ХІХ століття. Він зведений в 1835 р., та зберігся до наших днів. І вже тому він унікальний. Вулиця, на якій жив Шевченко, в той час іменувалася Козячим Болотом. Поет оселився тут у колезького секретаря Івана Житницького, який дав майбутньому Кобзареві рекомендацію для вступу до Академії мистецтв. Тому Тарас Шевченко не випадково вибрав цю адресу для проживання в Києві.     З часом будинок Житницького був перебудований і значно занепав. Після революції він був відданий під житло. У 1925 р. за клопотанням відомого художника, професора Архітектурного інституту Василя Кричевського, будинок був відремонтований. В. Кричевський керував художнім оформленням будинку-музею, складанням проектів кімнат, майстерні й саду. 10 листопада 1928 музей був урочисто відкритий для відвідувачів. Протягом 1928-1941 року він поповнювався роботами радянських художників. У війну музей сильно постраждав, але будинок уцілів.  1966 року літературно-меморіальний Будинок-музей Тараса Шевченка переведено у статус філії Державного (нині — Національного) музею Тараса Шевченка. А в січні 1970 року його взято під державну охорону.

 Сучасна експозиція розроблена на початку 1990-х років і не містить непотрібного лиску і ідеологічних штампів, пов'язаних з постаттю Шевченка. При музеї - «садок вишневий» - єдиний, що зберігся в центрі міста садибний сад того часу.  Шевченко надумав тоді змалювати всі мальовничі краєвиди Києва, внутрішні вигляди храмів та цікаві околиці. Коли не заважала погода, то він разом із Сажиним пропадав на пленерах із самісінького ранку. – Разом із Михайлом Сажиним Шевченко малював київські краєвиди, сподіваючись видати альбом, присвячений Києву.

 Тарас із великим натхненням працював також у Київській археографічній комісії і за її завданням створив цілу низку архітектурних пейзажів у різних губерніях України. З професором Михайлом Максимовичем брав участь в археологічних розкопках стародавніх поховань біля Фастова. А ще, як писав усе той же Афанасьєв-Чужбинський, «часто замість світського салону ми вирушали до Дніпра, сідали на кручі і споглядали чудову панораму, співали пісні чи думали кожен свою думу». Напевне, з тих дум народилися й дві відомі балади Тараса Шевченка, написані в цьому ж будинку на Козиноболотському провулку влітку того ж таки, 1846 року, — «Русалка» та «Лілея». Може, саме в цьому садку, біля цієї ж старої шовковиці цвіла колись біла лілея і навіяла відповідні настрої та думи поета. Музей береже факсиміле рукопису тих балад…   

 Користувачі  бібліотеки  дізналися,  що  у музеї  наші науковці продовжують свої пошуки й дослідження: відкриваються нові подробиці життя і творчої діяльності Тараса Шевченка під час його перебування у Києві, готуються більш деталізовані експозиції. Всі  користувачі  бібліотеки  побачили  і дізналися  події  із  життя Т.Г.Шевченка.

По закінчені  екскурсії  присутні прослухали вірш Т.Шевченка «Лілея», який  продекламувала   Каріна Рабець.